Люко Дашвар "Мати все"

Книга на українській, автор український, тому зі всією повагою і враження писатиму на українській!

Чула про книгу різні відгуки - хтось хвалить, а хтось навпаки каже, що це найгірша з написаних цим автором.. Особисто я як сідала читати, то не могла відірватися!! В одній руці книжка, в інший брязкальце, і так ми з донею лежали читали! Кормила - читала! Мала засинала і я знову брала книгу до рук і так сиділа до 12, коли вже треба було спати! Якби мала можливість,Ю то напевно б всю ніч сиділа читала! Сюжет справді мене захопив! Передбачити, що буде на наступній сторінці важко! А такого кінця (розповідати не буду - щоб цікавіше іншим читалось!) я геть не очікувала! Образи цікаві і яскраві! Іветта Андріївна - така собі залізна леді, такими жінками захоплююсь і.. співчуваю, бо тягнути на собі стільки це просто нереально!! Її донька асоціюється зі словом "мямля" - в тих моментах, коли треба було слухати маму, вона її не слухала, а коли треба було настояти на своєму, йшла на повідку у мами.. Або як йшла на повідку в чоловіка, на коліна падала, брр... І ці обидва повідки, як на мене, таки її особистість і розірвали! Чоловік Ліди Стас ще той к...л, чого вартував його новорічний подаруночок і його поведінка, коли дружина втратила дитину!! Платон - загадковий герой, який просто боровся за своє "Я" і за своє щастя Раю. А Рая просто чиста душа, яка попала не туди, куди треба, хоча і врятувала Платона.

Висновок: "Батьків любити треба, треба до них дослухатися, але жити треба власним життям, власним розумом, і власними бажаннями"

Цитати:
- "Даремних життів не буває!"
- "Ми всі - піддослідні. І ця велика клітка тільки для того, щоб інші.. Зі своїх кліток... спостерігали за нами і тішилися, що нам зле, а ми тішилися, що і їм непереливки..."