Новорічна ностальгія

Знову новорічна тема)

Памятаєте колись в садочку кожен з нас вчив віршики новорічні на ранки?! А потім ще вдома неодноразово нас ставили на стілець і просили розповісти віршика і давали за це солодощі! От тільки чомусь зараз ці віршики ніхто не згадає.. Можливо пару рядочкв від сили..

Наприклад памятаєте цей віршик-пісеньку:

У лісі, лісі темному,
де ходить хитрий лис,
росла собі ялинонька,
і зайчик з нею ріс.

Ой снігу, снігу білого
насипала зима!
Прибіг сховатись заїнька –
ялиноньки нема.

Ішов тим лісом дід Мороз,
червоний в нього ніс.
Він зайчика-стрибайчика
у торбі нам приніс.

Маленький сірий заїнька,
іди, іди до нас!
Дивись – твоя ялинонька
горить на весь палац!

Особисто в мене одразу зявилася посмішка! Згадалося як співали всі гуртом! А сьогодні вранці почула її у виконанні нашого чудового гурту "От вінта"! А ще є 2 віршики яких я памятаю всього декілька перших рядочків, а от моя мама і досі може розповісти їх без запинки!

Випав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки він місив і пік,
Той пиріг водою втік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

Білі мухи налетіли —
Все подвір’я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.
— Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати.
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.
Всі з гори летять щодуху,
Щоб піймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.

А ще от такий був про котика:

Йшов сніжок на торжок,
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха!
Як зайшов у нім до хати,
Стало хутро розтавати...
Сів воркотик за мішком,
Та й умився кожушком.

Справді в дитинстві новий рік сприймався геть по іншому! Було відчуття якогось того дива та й свята взагалі! А зараз за тими клопотами це відчуття відмерло чи як.. А так хочеться знову його відчути.. Як от у фільмах новорічних - герої в новорічних клопотах, але посмішка не сходить з їхнього обличчя! Висновок до якого приходжу не раз! Треба свято і ДИВА робити власноруч! Зробіть для когось маленьке новорічне "диво", здивуйте когось приємно своїм вчинком, можливо подаруйте комусь щось, хоч невеличке, але це буде людині приємно! І та посмішка, яка до вас повернеться справді зігріє серце вам і тій людині! Думаю заради таких миттєвостей і варто жити! Гайда ТВОРИТИ ДИВА!!